| Произношение | разулыба́лось |
| Начальная форма | разулыба́ться |
| Инфинитив | нет |
| Категория личности/безличности | личный |
| Наклонение | изъявительное |
| Транзитивность | непереходный |
| Вид | совершенный |
| Время | прошедшее |
| Род | средний |
| Число | единственное |
| Спряжение | 1-е спряжение |
| Возвратность | возвратный |
| будущ. | прош. | повелит. | ||
|---|---|---|---|---|
| Я | муж. р. | разулыба́юсь | разулыба́лся | |
| жен. р. | разулыба́лась | |||
| Ты | муж. р. | разулыба́ешься | разулыба́лся | разулыба́йся |
| жен. р. | разулыба́лась | |||
| Он | разулыба́ется | разулыба́лся | ||
| Она | разулыба́лась | |||
| Оно | разулыба́лось | |||
| Мы | разулыба́емся | разулыба́лись | ||
| Вы | разулыба́етесь | разулыба́лись | разулыба́йтесь | |
| Они | разулыба́ются | разулыба́лись | ||
раз — приставка,
улыб — корень,
а — суффикс,
л — суффикс,
о — окончание,
сь — постфикс.
| часть речи | слово |
|---|---|
| Глагол | разулыба́ться |
| Прич. действ. прош. | разулыба́вшийся |
| Дееприч. прош. | разулыба́вшись |