| Произношение | орумя́нивать |
| Начальная форма | орумя́нивать |
| Инфинитив | да |
| Категория личности/безличности | личный |
| Транзитивность | переходный |
| Вид | несовершенный |
| Спряжение | 1-е спряжение |
| Возвратность | невозвратный |
| наст. | прош. | повелит. | ||
|---|---|---|---|---|
| Я | муж. р. | орумя́ниваю | орумя́нивал | |
| жен. р. | орумя́нивала | |||
| Ты | муж. р. | орумя́ниваешь | орумя́нивал | орумя́нивай |
| жен. р. | орумя́нивала | |||
| Он | орумя́нивает | орумя́нивал | ||
| Она | орумя́нивала | |||
| Оно | орумя́нивало | |||
| Мы | орумя́ниваем | орумя́нивали | ||
| Вы | орумя́ниваете | орумя́нивали | орумя́нивайте | |
| Они | орумя́нивают | орумя́нивали | ||
о — приставка,
румян — корень,
ива — суффикс,
ть — окончание.
| часть речи | слово |
|---|---|
| Глагол | орумя́нивать |
| Прич. страд. наст. | орумя́ниваемый |
| Прич. кр. страд. наст. | орумя́ниваем |
| Прич. действ. прош. | орумя́нивавший |
| Прич. действ. наст. | орумя́нивающий |
| Дееприч. наст. | орумя́нивая |