Произношение | озна́читься |
Начальная форма | означиться |
Инфинитив | да |
Категория личности/безличности | личный |
Транзитивность | непереходный |
Вид | совершенный |
Спряжение | 2-е спряжение |
Возвратность | возвратный |
будущ. | прош. | повелит. | ||
---|---|---|---|---|
Я | муж. р. | означусь | означился | |
жен. р. | означилась | |||
Ты | муж. р. | означишься | означился | означься |
жен. р. | означилась | |||
Он | означится | означился | ||
Она | означилась | |||
Оно | означилось | |||
Мы | означимся | означились | ||
Вы | означитесь | означились | означьтесь | |
Они | означатся | означились |
о — приставка,
знач — корень,
и — суффикс,
ть — окончание,
ся — постфикс.
часть речи | слово |
---|---|
Глагол | означиться |
Прич. действ. прош. | означившийся |
Дееприч. прош. | означасьозначившись |