Произношение | означа́ться |
Начальная форма | означаться |
Инфинитив | да |
Категория личности/безличности | личный |
Транзитивность | непереходный |
Вид | несовершенный |
Спряжение | 1-е спряжение |
Возвратность | возвратный |
наст. | прош. | повелит. | ||
---|---|---|---|---|
Я | муж. р. | означаюсь | означался | |
жен. р. | означалась | |||
Ты | муж. р. | означаешься | означался | означайся |
жен. р. | означалась | |||
Он | означается | означался | ||
Она | означалась | |||
Оно | означалось | |||
Мы | означаемся | означались | ||
Вы | означаетесь | означались | означайтесь | |
Они | означаются | означались |
о — приставка,
знач — корень,
а — суффикс,
ть — окончание,
ся — постфикс.
часть речи | слово |
---|---|
Глагол | означаться |
Прич. действ. прош. | означавшийся |
Прич. действ. наст. | означающийся |
Дееприч. наст. | означаясь |